Звук у десяти ідеях

Можна грати чи співати, ніколи не думаючи про те, що таке звук: про це піклуються інструмент і кімната. У студії ви одночасно інструмент, кімната і звукорежисер, тож кілька рішень, які колись ухвалювали за вас, стають вашими. Ці десять ідей — усе, що потрібно, щоб ухвалювати їх. Жодна з них не є фізикою, і до кожної є що послухати.

Прочитайте їх по порядку один раз. Після цього сторінка посібника кожного елемента керування у Flesance, що стосується однієї з цих ідей, посилається назад на неї.

Висота — це частота

Звук — це повітря, що рухається туди й назад. Скільки разів на секунду воно це робить, — це його частота, яка міряється в герцах (Гц), а частоту ми чуємо як висоту: повільна — низька, швидка — висока. Підйом на октаву подвоює число, тож ля малої октави (нижче від до першої) — 220 Гц, ля першої октави — 440 Гц, а наступна — 880 Гц. Слух простягається від близько 20 Гц, гуркоту, який відчуваєш більше, ніж чуєш, до близько 20 000 Гц (20 кГц), найслабкішого шипіння.

Де ви зустрічаєте це у Flesance: клавіші піаніно редактора нот — це висоти, а кожен елемент керування, позначений у Гц, наприклад частота смуги еквалайзера, — це місце на тій самій шкалі.

Гучність має стелю

Гучність міряють у децибелах (дБ). У комп’ютері шкала перевернута щодо того, чого ви могли б очікувати: 0 дБ — найгучніше, що може вмістити файл, а все інше — від’ємне число нижче за нього. Усе, що вийшло за 0 дБ, має верхівку, обрізану впритул; це називається кліпінг, і звучить як тріск. Простір, який ви лишаєте між найгучнішим моментом і 0 дБ, — це хедрум, і лишити трохи нічого не коштує.

Де ви зустрічаєте це у Flesance: позначка піку мастера на індикаторі стає червоною, коли пісня кліпує; фейдери гучності позначені в дБ; а Лімітер — це пристрій, що робить пісню гучнішою без кліпінгу.

Тембр — це форма хвилі

Два інструменти, що грають ту саму ноту однаково гучно, все одно звучать по-різному. Ця різниця — це тембр, колір звуку, і він походить від форми руху туди й назад. Гладка, округла хвиля звучить чисто й мʼяко; хвиля з гострими кутами звучить яскраво й дзижчливо.

Де ви зустрічаєте це у Flesance: Shape синтезатора вибирає хвилю, а Драйв згинає хвилю, роблячи її яскравішою й шершавішою.

Нота — це багато нот

Майже кожен звук — це стос чистих тонів: тон, який ви називаєте, — основний, і тихіші над ним на удвічі, утричі, учетверо більшій частоті, які називаються обертонами (гармоніками). Флейта має їх небагато, пилкоподібна хвиля — усі, і саме ця суміш складає тембр. Тому підкручування «високих» баса робить його яскравішим, не роблячи вищим: ви підкручуєте його обертони, а не висоту.

Де ви зустрічаєте це у Flesance: частота зрізу синтезатора прибирає обертони зверху вниз, а Еквалайзер піднімає або опускає їх групами.

Звук має форму в часі

Те, як звук починається і закінчується, важить не менше, ніж його колір. Барабан звучить одразу і швидко згасає; смичковий інструмент наростає і довго лунає. Початок — це атака, згасання — це затухання або реліз. Швидка атака звучить ударно й близько, повільна — мʼяко і далеко.

Де ви зустрічаєте це у Flesance: атака і реліз синтезатора задають цю форму інструменту, а атака і реліз у Компресорі чи Гейті визначають, як швидко ці пристрої на неї реагують.

Дві колонки створюють сцену

З двома колонками або навушниками звук, однаково гучний в обох, здається таким, що йде з середини, а той, що гучніший з одного боку, — таким, що йде з того боку. Це розміщення — це панорама. Звук, що трохи відрізняється між лівим і правим, здається широким; той, що однаковий в обох, — це моно, точка в центрі. Для цього слухайте в навушниках.

Де ви зустрічаєте це у Flesance: ручка Pan кожної доріжки і Width в Утиліті.

Ехо і реверберація — це кімната

Звук у кімнаті доходить до вас кілька разів: напряму, а потім відбившись від стін. Один чіткий повтор — це ехо. Тисячі повторів, надто близьких, щоб їх розрізнити, — це реверберація, звук самої кімнати. Запис, зроблений без жодного з цих, називається сухим, і звучить так, ніби він усередині голови; додавання трохи простору ставить його десь.

Де ви зустрічаєте це у Flesance: Затримка робить ехо в такт із піснею, а Реверберація створює кімнати.

Динаміка: відстань між тихим і гучним

Різниця між найтихішим і найгучнішим моментами партії — це її динаміка. Якщо її забагато, тихі ноти губляться за іншими інструментами, а гучні вистрибують. Компресор автоматично приглушує гучні моменти, після чого всю партію можна підняти: тихі ноти виходять наперед, і нічого не вистрибує.

Де ви зустрічаєте це у Flesance: велосіті — це наскільки сильно грають кожну ноту, а Компресор вирівнює партію.

Два звуки можуть боротися за одне місце

Коли два інструменти зайняті в одному діапазоні частот, вухо не може їх розділити: кожен ховає іншого, і мікс звучить каламутно, хоча жоден не надто гучний. Ліки рідко в фейдері гучності. Вони в тому, щоб дати кожному власний діапазон, зазвичай прибираючи з одного те, що потрібно іншому.

Де ви зустрічаєте це у Flesance: Еквалайзер — інструмент для цього, Приглушувач розв’язує ту саму боротьбу в часі, а не в частотах, а Pan розділяє партії за положенням.

Гучність для стрімінгу

Стрімінгові сервіси міряють, наскільки гучна вся пісня, в одиницях LUFS, і приглушують гучні пісні, щоб усе грало приблизно на тому самому рівні, близько −14 LUFS. Тож проганяти пісню так гучно, як вона може, більше не робить її гучнішою для слухача. Це лише вирівнює її: ударні втрачають удар, а потім сервіс усе одно приглушує результат.

Порівняйте другий і третій: вони однаково гучні, а той, що не підтискали, має більше життя.

Де ви зустрічаєте це у Flesance: Індикатори рівня і гучність показує число, а Лімітер — це місце, де задається фінальна гучність пісні.