# Індикатори рівня і гучність

## Для чого {#meters}

Ваші вуха пристосовуються до того, що їм дають: за хвилину будь-який рівень звучить нормально. Індикатори не пристосовуються. Вони відповідають на два питання, на які вуха не можуть: чи щось занадто голосне для файлу і наскільки гучною буде ця пісня поруч з іншими. [Мікшер](/manual/mixer) показує обидва під час відтворення: кожна смуга має індикатор рівня, а поруч зі смугою мастера — показники **Loudness**, **Now** і **True peak**, а також **Spectrum**. Наведіть курсор на будь-який із них, щоб побачити, що він вимірює.

Ідеї, на яких тримається ця сторінка, — [гучність має стелю](/manual/sound-in-ten-ideas#loudness) і [гучність для стримінгу](/manual/sound-in-ten-ideas#streaming).

## Пік {#meters-peak}

Найвищий рівень, якого сягає звук у будь-який момент, у децибелах нижче стелі 0 дБ. Кожна смуга [мікшера](/manual/mixer#meters) має лівий і правий індикатор поруч із фейдером і тонку позначку, що тримає найвищий рівень протягом секунди; стежити треба за мастером. Коли позначка переходить за 0 дБ, вона стає червоною: звук перевантажився. Пік показує, чи вміщається звук. Він мало говорить про те, наскільки гучним звук здається, бо удар барабана може мати дуже високий пік і минути раніше, ніж вухо його зафіксує.

## True peak {#meters-true-peak}

Суворіший пік. Цифровий файл зберігає звук як точки, і під час відтворення хвиля між двома точками може піднятися трохи вище за обидві. True peak вимірює саме це. Тримайте його приблизно нижче за −1 дБ на мастері, і пісня витримає перетворення на MP3 або відтворення через стримінговий сервіс без перевантаження. Показник **True peak** поруч із мастером — найвищий від початку відтворення, і він змінює колір, коли переходить за −1 дБ.

## Loudness {#meters-loudness}

Наскільки гучним звук здається слухачеві, усереднений у часі і зважений так, як сприймає слух: гул на 40 Гц важить менше, ніж голос на 2 кГц того самого рівня. Вимірюється в **LUFS**. Шкала працює, як децибели: −14 LUFS гучніше за −20. Мікшер показує два числа. **Loudness** вимірюється від початку відтворення, тож після того, як програлася вся пісня, це її гучність. **Now** — гучність останніх трьох секунд: вона показує, які фрагменти найгучніші. Обидва, як і true peak, починаються заново щоразу, коли ви натискаєте відтворення, і показують крапку, доки є звук для вимірювання.

Дві пісні з однаковим піком можуть дуже відрізнятися за гучністю, і слухач помічає саме гучність.

## Стримінг {#meters-streaming}

Стримінгові сервіси вимірюють гучність кожної пісні й приглушують гучні, щоб усе відтворювалося приблизно на одному рівні, близько −14 LUFS. Коли ви [експортуєте](/manual/mixer#export-loudness) пісню **For streaming**, студія вимірює її, ставить на цей рівень однією простою зміною гучності і в рядку стану каже, що зробила: приглушила, підсилила або не змогла досягти рівня без перевантаження. Пісня, що значно вища за цей рівень, нічого з цього не виграє: її приглушують, а лишається та плоскість, яку спричинило натискання.

<AudioSet title="Два мастери однієї пісні" hint="Вони на своїх справжніх рівнях. Порівняйте другий і третій: однаково гучні, але той, який не натискали, має більше життя." :examples="[['idea-streaming-loud', 'Натиснуто настільки гучно, наскільки можна'], ['idea-streaming-dynamic', 'Лишено на −14 LUFS'], ['idea-streaming-loud-turned-down', 'Гучний варіант, як його відтворює сервіс']]" />

Це не правило, щоб влучити в число. Це причина не ганятися за гучністю: виставте фінальний рівень [лімітером](/manual/limiter) там, де пісня звучить найкраще, а решту нехай зробить сервіс.

## Spectrum {#meters-spectrum}

Поруч із мастером мікшер також малює, з яких частот складається мікс: від 20 Гц до 20 кГц, низькі ліворуч, високі праворуч, гучніше — вище. Це та сама картинка, яку [еквалайзер](/manual/equaliser#eq-spectrum) малює для однієї доріжки, тут — для всієї пісні. Мікс з дірою або горбом у ньому видно тут раніше, ніж ви назвете це на слух; порівняйте форму з піснею, яка вам подобається, відтвореною через той самий мастер.

## Гучніше звучить краще {#meters-equal-loudness}

З двох версій одного звуку вухо віддає перевагу гучнішій, навіть коли різниця надто мала, щоб помітити її як гучність: вона здається чіткішою, повнішою, ближчою. Це обманює всіх, і тому пристрій, який лише робив звук гучнішим, здається, ніби покращив його. Порівнюйте з пристроєм увімкненим і вимкненим або свою пісню з чужою лише за однакової гучності.

<AudioSet title="Що звучить краще?" hint="Це один і той самий запис. Один на 6 дБ гучніший." :examples="[['volume-minus-6', 'Один'], ['volume-zero', 'Інший']]" />

## Mono {#meters-mono}

Наскільки добре пісня переживає відтворення через одну колонку. Коли ліва і права сторони збігаються, моно-відтворення нічого не втрачає. Коли вони сильно розходяться, частини пісні взаємно гасяться і зникають на телефоні або одній колонці. Щоб перевірити, поставте доріжки в одну групу (виберіть їх і оберіть **Group selected tracks**), додайте до групи [утиліту](/manual/utility) і на мить увімкніть [Mono](/manual/utility#utility-mono): те, що зникає, має дві сторони, які гасять одна одну, а звичайне виправлення — [Flip phase](/manual/utility#utility-phase) на одній із залучених доріжок.